Як Ігор Калинець виріс у підпіллі і потрапив до концтабору.
«Під вечір, коли вже не було облавників, хлопці з лісу приходили до баби. Поки їм давали їсти, то вони бавилися зі мною. Садили мене на коня. Не знаю, звідки там кінь був, бо ховатися самим, а ще потім з конями – то є занадто тяжко… Але так було. Я був малим вершником зі зброєю в руках».
Його вибавили хлопці з лісу. Садили на коня, давали потримати зброю. До семи років Ігор Калинець уже багато знав. Слухав розмови дорослих. Його дуже вразило, як десь знайшли сховок, де воїни УПА самі себе постріляли. Кривава історія відбулася на його дитячих очах. Він разом з батьками саме переїхав із Ходорова Львівської області до села Городище. Його батько, Мирон Калинець, був зв’язаний із УПА. Переховувався. Думав, що у селі радянська влада швидше загубить його сліди. Майбутній поет, лауреат Шевченківської премії, політв’язень, шістдесятник Ігор Калинець уже в дитинстві пізнав, що таке підпілля.
ZAXID.NET разом із Міжнародним архівом Memory of Nations підготували серію публікацій про життєві історії очевидців визначних подій ХХ та ХХІ сторіччя.